Приймальне відділення

(097) 175-75-62

Консультативна поліклініка

(066) 466-91-21

Виведення із запою

(068) 595-28-00

Україна, м.Дніпро,

вул.Новосільна, 1

СУЧАСНИЙ СТАН: ВІД ОСОБИСТОСТІ ДО СУСПІЛЬСТВА


Проблема впливу на формування особистості внутрішніх та зовнішніх змін, коливання, трансформацій, нерівноважність стоїть чи не головним завданням сучасного світу. Сучасні світові тенденції, розвиток суспільства, право на самовизначеність, міжособистісні стосунки відіграють велику роль у формуванні особистості. В кожної людини у продовж життєвого циклу переважає потреба в автономії чи залежності, що становить основу емоційних напружень та екзистенційних переживань, криз розвитку або невротичних конфліктів у сучасному, нестабільному, та кризовому суспільстві.


Автономія і залежність – вродженні базисні людські потреби та мотиваційні системи, які по різному реалізуються у різних прошарках суспільства і навіть на різних вікових етапах, потребують більш прискіпливого вивчення, бо саме вони відіграють значну роль у формуванні та розвитку як особистості так і суспільства. Річ іде про такі принципи, як свобода, чи навпроти, підпорядкування, рівність, чи навпроти, перевагу ( національну, расову, ідеологічну, статусну), перевагу закону або справедливості, ідеологічних переконань. На вище перераховані принципи можуть впливати такі чинники, як потреба в автономії чи залежності; потреба у формуванні почуття власної гідності, честі, свободи,працелюбності,самодисципліни; формування моральної культури особистості, засвоєння моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань; становлення етики міжетнічних відносин та культури міжнаціональних стосунків; виховання відповідального ставлення до власного здоров’я, здорового способу життя; фізичне, духовне та психічне загартування; формування потреби у безпечній поведінці, протидія та запобігання негативним звичкам.


Розглянемо як приклад причино – наслідковий зв’язок : поведінка, дії, асоціальні дії - і наслідки, покарання. Життя суспільства та його розвиток підпорядковуються законам. Це так звані правила поведінки , порушення котрих карається законом, в яких чітко прописані як міра відхилення від цих правил, так міра покарання за це . Але на ряду з юридичними законами існують закони сумління – етика. І кожна людина в суспільстві залежна від цього, хоча не рідко ми стикаємось із проявами супротиву, так званими проявами потягу до автономії, до розірвання соціальних зв’язків. Етичний статус людини її совість не рідко визначається здатністю прогнозувати, робити вибір, зважуючи користь або шкоду можливих наслідків для себе, оточуючих, або навіть усього суспільства. З цього виходить, що людина яка свідомо зробила вибір, який в результаті завдав шкоди іншим, вчинила аморально. Але не менш аморальною є та людина, яка не здатна передбачити результат своїх дій, який принесе шкоду, зло людям, або самому собі. То що нам про це каже філософія? Який вплив має теорія «чистого розуму»?


Почнемо з загального поняття «чистого розуму» про яке йдеться у труді Іммануїла Канта «Критика чистого розуму». Основна ідея полягає в дослідженні пізнавальних можливостей розуму, без урахування знань отриманих завдяки досвіду. Кант встановлює непізнаванність речей самих по собі «річ в собі», але між « речами у собі» і явищами на думку Канта можуть зберігатися причина та наслідок, тому що без перших, явища не можуть існувати [1].


Розглянемо, що про це пише Д.С. Чернавський: «В науці «чистий розум» - це повністю детерміністична теорія, де кожна подія є однозначним наслідком певної причини і сама служить причиною подальшого наслідку. Якщо перенести цю логіку на поведінку людини у суспільстві, то прийдемо до наступних висновків. По перше, поведінка людини повністю детермінована: вона іде по заздалегідь визначеній траєкторії і звернути з неї не має можливості, навіть якщо є бажання. Іншими словами, у людини немає права вибору і відсутня можливість проявити свободу волі. По друге, людина не несе відповідальність за скоєне. Дійсно, саме поняття «відповідальність» передбачає, що людина яка скоїла вчинок (чи проступок), мав можливість вчинити по іншому, мав право вибору і можливість проявити волю. По третє, зникає саме поняття «совість» оскільки воно немислимо без відповідальності. По суті «совість» поняття етичне і є аналогом юридичного поняття «відповідальність». Таким чином, приходимо, здавалося б, к парадоксальному висновку: «чистий розум» в людській поведінці веде до руйнування етики, тобто до аморальності»[2, c.61].


Якщо автономію особистості розглядати як самоактуалізацію, сепарацію, індивідуалізацію, самореалізацію, самостійність; а залежність як потребу перебування у стосунках, прийнятті, об’єднанні, любові, визнанні, то автономія і залежність як потреби особистості наче протидіють одна одній, є антагоністами. Але якщо йти від супротивного, то в кожної здорової особистості є залежність до життя, як пряв тенденції до самоактуалізації, а це означає що автономія і залежність як потреби особистості утворюють одна одну ( наприклад потреба в автономії може стати справжньою манією), постійно впливають на силу прояву одна одної, а значить і впливають на трансформацію особистості взагалі. Сила впливу цих потреб як на особистість так і на суспільство часто має руйнівний характер починаюсь від адитивної поведінки людини до боротьби за автономію цілих країн - війна.


Якщо підсумовувати все вищесказане, то безперечним залишається той факт, що розвиток особистості, процес самоактуалізації кожної людини є основою соціально-економічного, інтелектуального, культурного та духовного розвитку суспільства загалом. Якщо суспільство нехтує цим, воно нажаль не має майбутнього. Проблема розвитку і становлення є пріоритетною для кожного суспільства ї держави взагалі. Не виключення і майбутнє України, бо воно безпосередньо пов'язане з тим, як суспільство буде адаптуватись до нових економічних, соціальних і політичних умов. Розвиток і трансформація потреб особистості має прагнути до самостійності мислення і винахідництва, як і розум людини, що розвивається самостійно у дії. Можливо більш ретельне вивчення та розуміння цих процесів допоможе уникнути багатьох проблем або навіть катастроф у майбутньому. Реалізація цього завдання передбачає психологічного та соціально-філософського аналізу. Однак цьому процесові поки що бракує цілеспрямованості та науково-методичного забезпечення. І саме цим напрямком повинна займатись сучасна філософсько та соціально скерована наука.



Література

1. Кант И. Критика чистого разума. Сочинения в шести томах Т. 3 – М.: «Мысль» , 1964. -799 с.

2. Синергетическая парадигма . Разнообразие поисков та подходов. - М.: Прогресс-Традиция , 2000. -536 с.



Автор: Білоус Вікторія

Соціальний робітник реабілітаційного центру

КП «Дніпропетровський наркологічний диспансер» ДОР»

Аспірант кафедри філософії та політології

Національна Металургійна Академія України